плямувати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
плямити — млю/, ми/ш; мн. плямля/ть; недок., перех. 1) Покривати плямами, лишати на чому небудь плями. || Забруднювати що небудь. 2) перен. Те саме, що плямувати 2). 3) перен., рідко. Те саме, що плямувати 3) … Український тлумачний словник
бруднити — ню/, ни/ш, недок., перех. 1) Робити кого , що небудь брудним, нечистим. Бруднити руки. 2) перен. Плямувати, опоганювати, ганьбити, безчестити кого , що небудь … Український тлумачний словник
гидити — джу, диш, недок., розм. 1) неперех. Випорожнятися. 2) перех. Паскудити, бруднити. 3) перех., перен. Паплюжити, плямувати … Український тлумачний словник
каляти — я/ю, я/єш, недок., перех., розм. 1) Те саме, що бруднити. 2) перен. Укривати ганьбою кого , що небудь; плямувати … Український тлумачний словник
плямований — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до плямувати … Український тлумачний словник
плямування — я, с. Дія за знач. плямувати … Український тлумачний словник
п'ятнувати — у/ю, у/єш, недок., перех., діал. Плямувати … Український тлумачний словник
бруднити — 1) (робити кого / що н. брудним) калити, багнити, бабряти, забруднювати, мурзати 2) перен. плямувати, опоганювати, ганьбити, безчестити, паплюжити, очорнювати, знеславлювати … Словник синонімів української мови
ганьбити — 1) (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім я тощо), безчестити, знеславлювати, знеславити, неславити, соромити, осоромлювати, осоромити, компрометувати, поганити, о(б)поганювати, о(б)поганити, чорнити, очорнювати,… … Словник синонімів української мови